Звіт про проведення Дня писемності у 2016/2017 н.р. у Черкаській спеціалізованій школі I-III ступенів №18

Кількість учасників конкурсу: початкова школа – 211 учнів, середня та старша –  472.

День української писемності у Черкаській спеціалізованій школі I-III ступенів №18  цьогоріч відзначається під гаслом : «Любіть українське!».  Школа майорить різнобарв’ям українських вишиванок. Це  традиційна форма одягу всіх учнів та  вчителів школи цього святкового дня.

Наступний етап –  написання тематичних диктантів учнями всієї школи на першому уроці. Упродовж дня  школярі долучилися до проведення найрізноматніших заходів, проведених учителями-словесниками.

Збагаченню  учнівського  словника сприяли   колоритні  фразеологічні  одиниці , з якими школярі ознайомилися на  вернісажі «Зі скарбів фразеології»(уч. Чернега Т.М.).  Історія багатьох  зворотів здається загадковою і незрозумілою, і за кожним висловом стоїть своя цікава історія. Учні не тільки   дізналися , чому ми так говоримо, а й розширили знання про життя, культуру, побут нашого народу в давнину .

Особливо запам’ятався такий собі фотокалейдоскоп страв під назвою «Смакуй українське» (уч. Архипова В.П.), що розповів про те, чим можуть здивувати традиційні страви областей (регіонів) України. Адже наш привітний та гостинний народ уміє нагодувати так, щоб щедрий стіл запам’ятався і спонукав гостей приготувати національні страви в себе вдома.

Неабияк зацікавила школярів фотовиставка «Вишиванку одягай – Україну кохай!»( уч. Хавронич С.М.). Діти мали змогу переглянути варіанти українського національного вбрання різних регіонів нашої країни, адже у невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива її частина – вишивка. І тому не випадково учні та вчителі долучилися до акції «Одягни вишиванку».

У загальношкільній газеті «18 паралель» уміщено матеріал проекту «Слова, що нас збагачують». До уваги читачів – добірка осінньої лексики. Плюта, чорнотроп, паморозь, передзим’я, ясинець – яскравий пласт колоритних українських слів можна буде взяти до свого словника.

 

Фотогалерея «Мова – серце нації» (уч. Литвиненко Л.М.) познайомила школярів із добіркою плакатів на мовну тематику. Засобами фотоколажу, афористичних висловів було доведено думку про необхідність знати мову свого народу.

Фінальним акордом стало мовне свято «Кращої, ніж рідна, мови не буває!»( уч. Роєнко О.П.).  Учасників свята – переможців шкільного етапу – спонукали задуматися над тим, як ми говоримо, закликали до активного вжитку питомо української лексики.

Учні молодших класів продемонстрували свої таланти, беручи участь у  традиційному конкурсі декламаторів поезії   "Бринить, співає наша мова" та урочистій лінійці "Наша мова калинова!".

Увесь день у школі панував святковий настрій.

Подорожуємо!

Наша поїздка відбулася 13-16 жовтня. Чернівці нас вразили  архітектурою. Все чарує: форма, кольори (які вирізняються своєю яскравістю, багато будівель у рожевих тонах, і навіть церква тут може бути розфарбованою у насичений рожевий колір, що, погодьтесь, доволі рідкісне явище для архітектурних рішень в Україні).

Та найбільше враження справив Чернівецький університет, який належить до світової спадщини ЮНЕСКО. Це  колишня резиденція буковинських митрополитів. Ця велична споруда вражає своєю вишуканістю, розкішшю та красою. Вона прекрасно  збереглась до наших днів. Як би хотілося тут навчатися!

Історія старовинного міста Хотина – це запеклі війни, великі повстання, славетні перемоги та страшні поразки, це історія жорстоких битв за володіння могутньою фортецею. Замок у Хотині мав вигідне розташування – він знаходився на перетині важливих торгівельних шляхів і завжди був мрією для завойовників. Хотинськими землями прагнули володіти польські королі, молдавські господарі, турецькі султани. За наказом короля Данила Галицького, на місці дерев’яної фортеці було побудовано кам’яну, що стала однією з наймогутніших у Східній Європі.

На подвір’ї Хотинського замку знаходиться старовинний колодязь, глибина якого становить 62 метри. Навіть сьогодні можна черпати воду з цього колодязя. Вода тут дивовижно смачна!  А яку кімнату тортур ми бачили! Уміли ж наші предки захищатися!

І ось довгоочікувана Кам’янець-Подільська фортеця. Вона відома ще з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець. Та найбільше вражає краєвид навколо. Каньйон річки просто величезний, обриви, а внизу тече вузенька річечка. Замок неймовірно гармонує з навколишнім світом, додаючи місцю загадковості.

Назавжди запам’ятаються розповіді про Устима Кармалюка, Меджибізька фортеця, музей жертв Голодомору 1931-1933 років у Меджибожі. А ще неймовірні враження від спілкування під час подорожі!

Учні 8-А,Л класів.