Категорія: Новини

ІІ (міського) етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика

Харченко Аліну 7-А, ІІІ місце, Архипову Валентину Петрівну

Павкіну Владу 10-А, ІІІ місце, Литвиненко Людмилу Миколаївну

 

ІІ (міського) етапу Всеукраїнської олімпіади з історії

Раздороднього Миколу, 10-А, ІІ місце, Лозову Ірину Василівну

Заїку Владислава, 10-А, ІІІ місце, Лозову Ірину Василівну

Габер Вікторію, 10-А, ІІІ місце, Лозову Ірину Василівну

З метою виховання естетичного смаку учнів в початковій школі для учнів 4-х класів проведено осінній бал. Вражала різноманітність представлених костюмів, талантів, які передавали осінній настрій природи, всю гаму її кольорів.

 Виготовлених з природного матеріалу. Цього року учні та їх батьки знову здивували своїм креативним підходом у виготовленні робіт.Традиційно в початковій школі було проведено виставку поробок.

Кількість учасників конкурсу: початкова школа – 211 учнів, середня та старша –  472.

День української писемності у Черкаській спеціалізованій школі I-III ступенів №18  цьогоріч відзначається під гаслом : «Любіть українське!».  Школа майорить різнобарв’ям українських вишиванок. Це  традиційна форма одягу всіх учнів та  вчителів школи цього святкового дня.

Наступний етап –  написання тематичних диктантів учнями всієї школи на першому уроці. Упродовж дня  школярі долучилися до проведення найрізноматніших заходів, проведених учителями-словесниками.

Збагаченню  учнівського  словника сприяли   колоритні  фразеологічні  одиниці , з якими школярі ознайомилися на  вернісажі «Зі скарбів фразеології»(уч. Чернега Т.М.).  Історія багатьох  зворотів здається загадковою і незрозумілою, і за кожним висловом стоїть своя цікава історія. Учні не тільки   дізналися , чому ми так говоримо, а й розширили знання про життя, культуру, побут нашого народу в давнину .

Особливо запам’ятався такий собі фотокалейдоскоп страв під назвою «Смакуй українське» (уч. Архипова В.П.), що розповів про те, чим можуть здивувати традиційні страви областей (регіонів) України. Адже наш привітний та гостинний народ уміє нагодувати так, щоб щедрий стіл запам’ятався і спонукав гостей приготувати національні страви в себе вдома.

Неабияк зацікавила школярів фотовиставка «Вишиванку одягай – Україну кохай!»( уч. Хавронич С.М.). Діти мали змогу переглянути варіанти українського національного вбрання різних регіонів нашої країни, адже у невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива її частина – вишивка. І тому не випадково учні та вчителі долучилися до акції «Одягни вишиванку».

У загальношкільній газеті «18 паралель» уміщено матеріал проекту «Слова, що нас збагачують». До уваги читачів – добірка осінньої лексики. Плюта, чорнотроп, паморозь, передзим’я, ясинець – яскравий пласт колоритних українських слів можна буде взяти до свого словника.

 

Фотогалерея «Мова – серце нації» (уч. Литвиненко Л.М.) познайомила школярів із добіркою плакатів на мовну тематику. Засобами фотоколажу, афористичних висловів було доведено думку про необхідність знати мову свого народу.

Фінальним акордом стало мовне свято «Кращої, ніж рідна, мови не буває!»( уч. Роєнко О.П.).  Учасників свята – переможців шкільного етапу – спонукали задуматися над тим, як ми говоримо, закликали до активного вжитку питомо української лексики.

Учні молодших класів продемонстрували свої таланти, беручи участь у  традиційному конкурсі декламаторів поезії   "Бринить, співає наша мова" та урочистій лінійці "Наша мова калинова!".

Увесь день у школі панував святковий настрій.

Наша поїздка відбулася 13-16 жовтня. Чернівці нас вразили  архітектурою. Все чарує: форма, кольори (які вирізняються своєю яскравістю, багато будівель у рожевих тонах, і навіть церква тут може бути розфарбованою у насичений рожевий колір, що, погодьтесь, доволі рідкісне явище для архітектурних рішень в Україні).

Та найбільше враження справив Чернівецький університет, який належить до світової спадщини ЮНЕСКО. Це  колишня резиденція буковинських митрополитів. Ця велична споруда вражає своєю вишуканістю, розкішшю та красою. Вона прекрасно  збереглась до наших днів. Як би хотілося тут навчатися!

Історія старовинного міста Хотина – це запеклі війни, великі повстання, славетні перемоги та страшні поразки, це історія жорстоких битв за володіння могутньою фортецею. Замок у Хотині мав вигідне розташування – він знаходився на перетині важливих торгівельних шляхів і завжди був мрією для завойовників. Хотинськими землями прагнули володіти польські королі, молдавські господарі, турецькі султани. За наказом короля Данила Галицького, на місці дерев’яної фортеці було побудовано кам’яну, що стала однією з наймогутніших у Східній Європі.

На подвір’ї Хотинського замку знаходиться старовинний колодязь, глибина якого становить 62 метри. Навіть сьогодні можна черпати воду з цього колодязя. Вода тут дивовижно смачна!  А яку кімнату тортур ми бачили! Уміли ж наші предки захищатися!

І ось довгоочікувана Кам’янець-Подільська фортеця. Вона відома ще з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець. Та найбільше вражає краєвид навколо. Каньйон річки просто величезний, обриви, а внизу тече вузенька річечка. Замок неймовірно гармонує з навколишнім світом, додаючи місцю загадковості.

Назавжди запам’ятаються розповіді про Устима Кармалюка, Меджибізька фортеця, музей жертв Голодомору 1931-1933 років у Меджибожі. А ще неймовірні враження від спілкування під час подорожі!

Учні 8-А,Л класів.

Наприкінці жовтня учні 7-Б класу мали нагоду відвідати с. Івківці Чигиринського району, де розташований туристичний комплекс "Зерноленд". Семикласники познайомилися із найпоширенішим видом господарської діяльності українців – хліборобством. Екскурсанти побували у справжньому дерев'яному вітряку, якому вже сто років, довідалися про те, як із зерна виготовляли в давнину борошно. Усіх зацікавило спостереження за роботою коваля, учні мали можливість спробувати і себе в ролі коваля, також усі охочі завітали на майстер-класи гончарства, виготовлення ляльки-мотанки та справжнього паперу із… стебел кропиви. А ще – квест на Семидубовій горі, давні народні розваги, справжній козацький куліш! Поїзка була дуже цікавою та насиченою.

Осінні канікули!! Нарешті! О, як довго всі їх чекали! Та особливо, мабуть, 10-М клас, адже для них була давно запланована поїздка у Закарпаття! За ці короткі два дні учні відвідали чимало цікавих місць. Своїми враженнями ділилась екскурсантка Дмитренко Валерія.

Почали ми свій екскурс по Закарпаттю у замку Шенборнів (19 ст.). Він особливий своєю будовою, бо за бажанням графа Шенборна у ньому було 365 вікон (як днів у році), 52 кімнати (як тижнів у році) і 12 входів (як місяців у році). Цей палац вразив нас своєю красою та витонченістю. Ще ми спробували води з джерела молодості, про яке там ходить чимало легенд.

Далі ми відвідали замок Сент-Міклош,  або Чинадіївський замок. Його ще називають замком кохання. Саме тут зародилось кохання, котре змінило хід історії в Європі, любов між донькою хорватського правителя , княгинею – Ілоною  Зріні  і головним з угорських повстанців – Імре Текелі. Вся наша група була буквально зачарована голосом екскурсовода та й в дійсності все , що нам розповіли, було дуже цікаво, особливо подорож "таємними переходами" замку, частини яких ї досі не знайдені та не вивчені.

Останнім замком був "Паланок" або Мукачівський замок. Дух свободи, волі і справедливості панує під зводами замку. Про романтику лицарських подвигів нагадують просторі, колись переповнені бурхливим життям, зали. Таємничість підземелля… Саме там ми побачили кімнату катувань. Паланок найяскравіший замок серед усіх, що ми побачили, найпейзажніший (панорамний).

І на завершення першого дня ми відвідали термальні джерела в Берегово, де дуже гарно відпочили від важкого,  пішохідного дня. Вода до басейнів подається з глибини  1600 метрів, насичена величезною кількість мінеральних речовин.

 Перед поселенням до готелю ми переглянули основні пам’ятки Мукачева. Оцінили архітектуру, маленькі кафешки та ресторанчики, майстерні солодощів, спробували найкращу каву, на думку мукачевців. Самі вони кажуть, що найкращі кав'ярні у Львові, а найкраща кава саме у Мукачеві.

Другий день був присвячений природним  пам'яткам Закарпаття. По дорозі зупинились на Синевирському перевалі. Перше, що вражає, це різноманіття кольорів, від біло-блакитного до смарагдово-багряного, просто неймовірна краса!

Ми відвідали легендарне озеро Синевир. Озеро сліз та великих почуттів, так його можна назвати судячи з легенди про нього. Так як озеро найвисокогірніше в Україні, знаходиться на висоті 989 метрів над рівнем моря, на його берегах лежав сніг!  По дорозі до озера ми спробували мінерально-оздоровчих вод, відвідали  реабілітаційний центр бурих ведмедів.

Відвідали закарпатських страв у Колибі, спробували грати на трембіті))

Дорогою до Мукачева зупинились біля водоспаду "Чоловічі сльози". Знаєте, це той випадок, коли назва відповідає дійсності!)

   За цей малесенький проміжок часу у нас накопичились безліч вражень.  Дійсно, коли ти бачиш усю цю красу, відчуваєш цю неймовірну енергію, куштуєш ці незвичайні страви, бачиш цих овець на полонині,   ти розумієш , що тут ніяких слів не вистачить, щоб все це описати, сказати, треба просто їхати і бачити, чути і відчувати це самотужки, бо це те, без чого, на мою скромну думку, неможливо жити!

 

Осінь – казкова пора року. Вона приваблює своїм різнобарв’ям, неповторним падолистом, мінливим настроєм. Ось таким неповторним осіннім ранком  учні 6-л класу вирушили у подорож в один з найбільших і найвідоміших музейних закладів України – Національний історико-етнографічний заповідник ”Переяслав”. Із розповідей екскурсовода діти дізналися, що Переяслав має давню і багату на визначні події історію. За даними руських літописів він був третім великим містом давньоруської держави – після Києва і Чернігова. На переяславській землі залишили сліди і народні повстання, очолювані               С. Наливайком, Т. Трясилом, П. Павлюком, Я. Остряницею, і національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.  Чимало героїчних сторінок історії краю пов’язано з подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Про це розповів учням музей-діорама «Битва за Дніпро».  

У місті  жили й творили відомі діячі національної і світової культури – Г.Сковорода , Т.Шевченко. Саме у Переяславі Т. Шевченко в грудні 1845 р. написав один з найвідоміших своїх віршів – “Заповіт”. Легендарний будинок, у якому гостював Шевченко, тепер став музеєм Заповіту Т.Г.Шевченка. А у Переяславському колегіумі розташувався музей видатного філософа Г.Сковороди. Цікаві розвідки не залишились поза увагою відвідувачів.

Але найбільше зацікавив Музей під відкритим небом, що є частиною Національного історико -етнографічного заповідника " Переяслав". У музеї зібрані побутові та архітектурні пам'ятки наших предків. На великій території музею діти побачили житлові, культові та господарські споруди, реконструйовані споруди більш ранніх епох, ознайомилися з побутом різних верств населення, побачили, як жили бідні і багаті люди у давні часи.

Учні із захопленням слухали розповіді екскурсовода про кам'яні монументальні скульптури та поховальні скрині ІІ-І тис. до н. е. ,  житло з кісток мамонта, перевезене монолітом з палеолітичної стоянки у с. Добранічівка Яготинського району Київської області,  про знайдені пам’ятки трипільської культури, епохи бронзи. Вони із цікавістю розглядали господарські будівлі, знаряддя праці, речі побуту. Дітей також вразила колекція вітряків  і народного сухопутного транспорту – сани, вози, екіпажі, тачанка, лінійка, фаетон. 

Саме тут, у Переяславі, побувавши у музеях, доторкнувшись до історії рідного краю, відчуваєш себе справжнім українцем.

За ініціативи членів учнівського самоврядування було проведено  щорічну  акцію «Допоможи безхатній тварині». Учні школи на зібрані кошти придбали продукти харчування для тварин та медикаменти. Допомогу було передано Черкаському міському товариству захисту тварин «Друг»

Переконані, що добро та милосердя до братів наших менших стане постійною щоденною потребою. Допомагай братам своїм меншим! Будь милосердним!

Для створення затишку  біля новозбудованого  корпусу  Черкаської спеціалізованої школи № 18 за ініціативи  членів шкільної команди «Соколи» була проведена акція «Добра справа на віки».

Учні висадили саджанці дерев і кущів та дбайливо підв’язали стовбурці.

Задоволені результатом своєї роботи, школярі вирішили, що систематично будуть проводити роботу по озелененню території, щоб через кілька років шкільне подвір'я зустрічало всіх розкішним зеленим буянням . Члени шкільного рою «Соколи» впевнені, що добра справа «вкоріниться, ростиме» та матиме гарний результат!